Якою має бути нова роль директора школи в умовах трансформації освіти в Україні? - Керівництво школою - Каталог статей - Персональный сайт вчителя географії
Сайт вчителя географії

Головна | Реєстрація | Вхід
Середа, 07.12.2016, 15:26
Вітаю Вас Гість | RSS
Годинник
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Географія [40]
Туризм [21]
Краєзнавство [9]
Країнознавство [34]
Керівництво школою [75]
Педагогу на замітку [217]
Кнопка сайту
Новини osvita.ua
Головна » Статті » Керівництво школою

Якою має бути нова роль директора школи в умовах трансформації освіти в Україні?

25 березня 2014 року на порталі «Освітня політика» відбувся віртуальний «круглий стіл» про нову роль директора школи в епоху освітньої реформації.

Віртуальний «круглий стіл» з цією темою, який відбувся 25 березня 2014 року, виніс на обговорення три питання:

1. Директор школи в нинішній системі управління освітою: «хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

2. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

3. Як сформувати готовність директорів шкіл до зміни типу управлінської культури, пов’язаного з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазованого менеджменту» і лідерства.

Півсотні учасників круглого столу розділились на дві підгрупи. Перша підгрупа складається із представників директорського корпусу із скептично-фаталістською налаштованістю. Від них чулись типові твердження: Та які ми лідери освіти?! Ми «старші, куди пошлють»! На місцях нічого не змінилось і не зміниться, бо ті, хто нас гнобив, залишаться на своїх місцях за будь-якої влади. Про яку свободу може йти мова, коли «крок ліворуч, крок праворуч = спроба втечі – «розстріл»?! Не використовуйте такі незрозумілі терміни як «зовнішнє управління школами» та «школобазований менеджмент». Тільки ніде не називайте мого прізвища…

Спілкування з представниками цієї підгрупи директорів, відбувалось з ініціативи модератора круглого столу з тим, щоб взнати думку «середньостатистичного» директора школи. На жаль, доводиться констатувати: «підводна частина айсбергу» директорського корпусу залишилась незмінною. Там продовжують домінувати патологічний консерватизм і зневіра у власні сили.

Інша група освітян налаштовані помірковано-оптимістично, вважаючи, що все ж таки сьогодні відкрилось певне «вікно можливостей». Вони, як правило, зголошувались самостійно на запрошення взяти участь у обговорення питань круглого столу, надсилали свої пропозиції. Тож, подаємо огляд думок в основному прогресивних директорів, які шукають себе і свою нову роль. У обговоренні також взяли участь заступники директорів, молода вчителька, психолог та двоє студенток п’ятого курсу університету ім. Драгоманова.

За майже 20 років керівництва школою у Києві, викладання у Київському університеті ім. Бориса Грінченка та Центральному інституті післядипломної освіти, участі у різноманітних проектах, конференціях,тренінгах виникли певні спостереження та переконання:

1) У державі Україна поступово склалася така система державного управління та контролю діяльності шкіл, яка принципово мінімізує ініціативу директора поза певними відведеними рамками та на дозволяє йому стати освітнім лідером;

2) Тільки окремі, поодинокі особистості дозволяють собі, всупереч системі, виплекати лідерські здібності регіонального або навіть загальнодержавного ґатунку;

3) Відсутність якостей освітнього лідерства не заважає багатьом моїм колегам бути

- непоганим господарником,

- зразковим документостворювачем,

- улюбленцем педагогічного колективу,

- суворим адміністратором тощо;

4) Потреба у дрібних вказівках та інструктажах від освітніх чиновників (чомусь це називається нарадами) органічно в’їлася у стиль управління переважної більшості керівників шкіл;

5) Теоретично можливі два шляхи зміни типу управлінської культури керівників шкіл:

- еволюційний, який розтягнеться на десятки років;

- " шокова терапія", можливо, підсилена виборністю директорів по грузинському варіанту, яку неможливо пройти без втрат;

6) Передумовами свободи педагогічної думки і дії директора школи повинні стати:

- офіційний поетапний перехід до "школобазованого" менеджменту,

- відхід від системи державних монополій у галузі освіти ( підвищення кваліфікації та атестації, забезпечення підручниками, методичне забезпечення тощо ),

- зміна схеми фінансування шкільної освіти у бік "кошти йдуть за дитиною".

- суттєве спрощення вертикалі органів управління освітою,

- підвищення соціального статусу та особистої фінансової незалежності керівників шкіл.

Юрій Шукевич, голова ГО " Асоціація керівників шкіл м. Києва"

І. Директор в нинішній системі управління освітою: « хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

На жаль, небагато директорів є проповідниками прогресивної освіти, спрямованої на гарний результат і процес досягнення результату (задоволення). І це не тому, що директор в багатьох випадках є «хлопчиком для биття», а тому, що небагато лідерів в освіті.

Однак бути «хлопчиком для биття» ми, освітяни, самі дозволяємо, тому що міцної, потужної асоціації керівників шкіл немає в жодному місті. Розрізненість та дія принципу «моя хата скраю» призводить до того, що ми, директори, отримуємо удари з усіх боків(приводом стають чи то фінанси, чи «господарка», чи навчально-виховний процес).

Який вихід? Простий і , водночас, складний: директор повинен бути лідером освіти. Його знання, харизма, цілеспрямованість і творчість мають знищити бажання вставляти «палки в колеса». І ще: директор не повинен бути таким собі «царем» в школі. Якщо говорити мовою менеджменту освіти, він не повинен знаходитись зверху «ієрархічної» системи управління, він повинен бути всередині всіх шкільних подій, бути ініціатором і творцем нового, цікавого і захоплюючого. Директор повинен надихати і вчителів і учнів на успіх, а, значить, сам повинен бути одержимим школою.

Аналізуючи стан справ в тернопільській освіті та спілкуючись з багатьма педагогами з різних міст України я прийшов до висновку, що більшість директорів не є лідерами ще й тому, що система документообігу, постійні перевірки зводять до мінімуму час на творчу роботу. Незнання основ управління, недостатній «шкільний» патріотизм, недостатня харизматичність не дозволяють директорам перейти від сходинки, яка називається «посада: директор школи» до сходинки – «професія і покликання: лідер освіти»

ІІ. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

Насамперед, директор повинен займатися брендом свого навчального закладу. Вишуканість, оригінальність, інтелігентність і новизна - ось що є впізнаваністю школи. Ми працюємо над брендом своєї школи-ліцею саме за такими критеріями і вважаємо, що вони актуалізуються через свободу педагогічної думки і дії директора і всієї адміністрації школи. Якщо нові ідеї в навчало-виховному процесі є пріоритетом для директора і заступників, тоді більшість вчителів стануть на стежку творчості, а учні і батьки підтримають, бо свобода педагогічної думки і дії директора стосується їх ще більше.

Закомплексованість, застарілі стереотипи, велика психологічна відстань від колективу і учнів тягнуть директора на іншу площину взаємовідносин. Чому в багатьох школах у директора є година прийому батьків, години прийому з особистих питань і т.д. Прийом в директора має бути в будь-який час, коли є потреба в учнів, батьків, вчителів. Кожен день роботи директора – це день відкритих дверей.

Як говорить Володимир Співаковський, директор корпорації «Гранд», діти підкоряються двом силам: моді і інтелекту. І свобода педагогічної думки і дій директора повинні проходити через ці напрямки.

ІІІ. Як сформувати готовність директорів школи до зміни типу управлінської культури, пов’язаної з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазового менеджменту» і лідерства?

Окреслю лише кілька можливих практичних напрямків:

1. Перейти до роботи з шкільною, а не централізованою бухгалтерією.

2. Заглибитись і вдосконалити роботу Ради школи, Наглядової ради.

3. Освоїти нові методи досліджень і оцінки освітнього процесу.

4. Відвідати курси з фінансового менеджменту.

5. Взяти активну участь в освітніх семінарах і конференціях.

6. Вникнути в сутність «школобазового менеджменту».

Олександр Остапчук, директор Тернопільського НВК “школа-ліцей №6 ім. Назарія Яремчука”.

1. Директор школи в нинішній системі управління освітою: «хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

Для того, щоб в нових історичних умовах із середовища теперішніх директорів, завучів та вчителів природним чином постали директори-лідери необхідне на управлінському та базовому рівні наступне:

- створюються органи громадсько-державної форми управління з реальними повноваженнями щодо прийому на роботу керівників шкільних закладів та їх бюджетного забезпечення у площині комунально-технічних потреб;

- законодавчо впроваджуються засади відкритого конкурсного підбору директорів шкільних закладів громади;

- формується механізм фінансування закладів у частині забезпечення власне навчально-виховної діяльності на основі принципу «гроші йдуть за учнем»;

- змінюється структура та функції органів управління за «формулою» відмови від управління закладами (управляти має рада з директором) на користь формування та забезпечення умов/якості діяльності мережі шкільних закладів;

- освітяни-лідери внутрішньо приміряють себе або на роль директора школи (основної плюс чи окремо початкової), або на роль директора окремого закладу для старшокласників (ліцею тощо).

2. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

У шкільному освітньому просторі мають існувати наступні зовнішні мотиватори:

- автоматизована комп'ютерна система незалежної атестації професійного рівня як вчителів, так і керівників замість «паперово-комісійної» традиційної системи, за якої «свої атестують своїх»;

- нова структура та зміст того, що нині називається курсова перепідготовка(наприклад, основою свободи пошуку шляхів самовдосконалення вчителів вже зараз можуть слугувати такі засоби дистанційної освіти як Moodle чи науково-теоретичні курси системи «Coursera» - https://www.coursera.org/ тощо).

3. Як сформувати готовність директорів шкіл до зміни типу управлінської культури, пов’язаного з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазованого менеджменту» і лідерства.

Для цього потрібні наступні організаційно-структурні цільові оновлення:

- ліквідувати необхідність будь-якої поточної звітності шкільного закладу перед органами місцевого самоврядування шляхом впровадження систем електронних реєстрів та запровадження адміністративної відповідальності посадовців місцевого самоврядування за спроби отримати від шкільних закладів додаткової звітності під приводом формування так званих рейтингів, проведення примусово-добровільних конкурсів тощо;

- створити всеукраїнську незалежну службу моніторингових вимірювань якості освіти на основі аналітичних порівнянь - «заклад на фоні району/міста, області, країни» як основи для висновків громадсько-державної ради;

- запровадити державну процедуру обов’язкової ротації для директорів закладів з тим, щоб унеможливити в умовах багаторічної «стабільності» керівництва поступове формування атмосфери кумівства та творчого застою;

- законодавчо встановити механізм колегіально-демократичного (протокольні голосування на рівні адміністративної ради закладу) вирішення напрямків використання фінансових ресурсів замість процедури одноосібного підпису директора.

У перелік вимог до претендента на посаду директора ввести наступні формальні позиції:

-володіння ІТ-навичками;

-володіння західною іноземною мовою;

-наявність власних публікацій в освітянських паперових та електронних виданнях;

-участь у діяльності громадських організацій і органах місцевого самоврядування;

-участь у роботі всеукраїнських конференцій тощо.

Про впровадження таких речей треба думати вже зараз, а не після пілотних «експериментів» під керівництвом науково-дослідних структур чи завершення циклу підготовки педагогічних кадрів за новою програмою педагогічних факультетів ВНЗ.

Володимир Бєлий, заступник директора фізико-технічного ліцею, м. Херсон

1. Директор школи в нинішній системі управління освітою: «хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

Сьогодні такого поняття як "директор школи" на практиці не існує. Нині директор - це завгосп, політик, інколи маріонетка, і майже завжди «пес на прив’язі»: туди "гав", туди "гррррр". У сучасних реаліях директор - це той, хто має заткнути усі "дірки" і водночас просунутися в усі можливі «шпарини». Життя директора сьогодні - це гра в «тікай -наздоганяй». Утікай від тих, хто тебе перевіряє і наздоганяй тих, хто може тобі допомогти. Простіше кажучи, шукай шляхи утримання школи на плаву, але не за рахунок держави, та май на увазі, що сама держава може за це тебе ще й покарати. Адже, якщо ти знайшов спонсора чи спромігся десь "вициганити" щось для школи, не завжди можна це провести так, щоб це було законно і за правилами.

На суто педагогічну діяльність у директора, особливо сільської школи часу майже не залишається. Увесь тягар паперового головного болю лягає на завучів. Але то уже інша історія…

2. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

Свобода педагогічної думки і дії сьогодні - це перший шлях нажити ворогів серед адміністрації!!! У цьому особисто переконалася учора під час засідання атестаційної комісії(маю "честь" цього року атестуватися на 1 категорію). До речі, використання слова "категорія" щодо учителя мене починає коробити. Заходжу в магазин, на вітрині шинка, на якій написано "1 категорії". Не хочеться почувати себе якоюсь «шинкою», а не педагогом. По-моєму, це ще ті "совкові" слова, які сьогодні недоречні.

Я можу стверджувати: свобода педагогічної думки і дії у нас нині протипоказана і на рівні директора і на рівні вчителя!!!!!!!!!!!!! Тут нічим не зарадиш: завжди були самодури, які гнули свою лінію, і вони нікуди не зникнуть. Це одвічна боротьба, таке собі концентричне коло. З нього не вийти і його не розірвати! Хіба що хтось з "верху" зможе зробити так, щоб учитель не залежав від керівництва.

Інший бік медалі: якщо директор все ж таки нам зустрінеться і демократ, і гуманіст, і прихильник свободи педагогічної думки і дії у школі, то, скоріш за все, ця свобода його і "згубить", такого директора швидко "посунуть".

По-моєму, зараз в освіті треба зробити щось дійсно незалежне і величне! Не завуч і директор повинні "правити балом": роздавати навантаження, очолювати атестаційні комісії інше. Має бути така структура поза школою, яка б була незалежною і неупередженою. Щось на кшталт експертної ради з освіти, яка б діяла за схемою перехресної перевірки: ми - до них, вони - до нас. Тільки в такому випадку є шанс на справедливість.

3. Як сформувати готовність директорів шкіл до зміни типу управлінської культури, пов’язаного з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазованого менеджменту» і лідерства.

Такий перехід не відбудеться за один день. Дивує наш талант із усього нового робити старе, але в іншій обгортці. Треба знайти той криголам, який здатний розбити «заскорузлі» порядки ще радянської школи. Адже замість лідерства у нас – авторитаризм і нечесна конкуренція, замість школобазованого менеджменту - одна імітація самоврядування і відверте вислужування перед начальством.

Валентина Григорян, вчителька, Вінницька область.

Ви говорите про "систему управління освітою" (ох і намудрили колись з цим визначенням!), але я на практиці бачу щодня "безсистемність у системі" (вибачайте за каламбур).

На жаль, директор школи ще довго не зможе у нас називатись лідером освіти нового тисячоліття через "несумісність цих файлів".

Загалом, теми, які порушуються «круглим столом», дуже філософські. Про лідерство і свободу можна говорити і сперечатись годинами, кожен для себе їх трактує по-різному. Я вважаю, що свідомість багатьох наших колег на сьогодні не дозволяє навіть збагнути визначення понять "свобода педагогічної думки", "школообразовательній менеджмент" тощо...

Наталія Іволгіна, заступник директора, м. Кривий Ріг

1.Директор школи в нинішній системі управління освітою: «хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

Кем есть директор в нынешней системе управления образованием – вряд ли стоит обсуждать, так как это и так все знают, что роль директора сегодня незавидна. Важнее то, кем он должен быть? Его роль – это роль менеджера, как директора завода, который управляет всеми ресурсами: человеческими, финансовыми, техническими, информационными. Цель его работы (как и любого топ-менеджера) – обеспечить высокий результат школы, а именно качество выпускаемой продукции – выпускников. Что именно означает качество выпускников, – это отдельный вопрос, на него тоже есть ответ, но в данной дискуссии обозначена не эта тема. Директору школы не обязательно быть лидером тысячелетия. Лидером его могут определить какие-то рейтинги или сообщество. Но это не есть функция директора школы.

2. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

Свобода педагогической мысли не является целью работы директора школы. Его задача – обеспечить «обязательную программу» и, возможно, «произвольную». При этом, всё должно быть системно, а не хаотично, и нацелено на достижение высокого конечного результата школы. Свобода – «как осознанная необходимость…». Директор школы всё-таки не художник. Лично я против любой несвободы, и часто высказываю весьма свободолюбивые мысли и пишу свободолюбивые книги. Но роль директора школы – уметь совмещать свои и чужие взгляды так, чтобы это способствовало высокому качеству выпускников. Директор школы (как и директор завода), если он хочет выражать своё видение того, чему и как учить, должен быть маркетологом. То есть улавливать чаяния родителей (как заказчиков) и требования общества. Всё это должно выражаться в тех знаниях/умениях/навыках и компетенциях, которыми должен обладать выпускник. Эту задачу несложно решить, учитывая, что больше свободы педагогической мысли может быть, скажем, в частных, авторских и специализированных школах. Хотя бы для начала. А потом лучшие образцы будут браться за пример.

3. Як сформувати готовність директорів шкіл до зміни типу управлінської культури, пов’язаного з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазованого менеджменту» і лідерства.

Есть только один путь – создание пилотных проектов. При их удаче, этот опыт получит быстрое распространение, как цепная реакция. «Сверху» эту готовность к смене управленческой культуры добиться невозможно. Много раз пробовали, в разных странах, и ничего не получилось. Тем не менее, для решения всех этих проблем уже есть эффективные технологии. И их можно было бы внедрить достаточно быстро.

Владимир Спиваковский, президент образовательной корпорации "Гранд".

Мне представляется, что основной вопрос сегодня не про "свободу педагогической мыcли". И тем боле не в том, "быть" ли директора школы, или "позволить ему быть лидером современного образования".

Основной вопрос - кто у нас сегодня директор школы? В чем его потребность - в свободе или в безопасности? Он реально хочет творчества - или стабильности?

То, что свобода лучше рабства - это не вопрос. Это риторическая манипуляция. Вопрос вот в чем: если сейчас директору дать "вольную" - как помочь ему удержать школу, не порушить ее...

Мой ответ: не с директора школы нужно начинать. А с изменения модели управления системой образования. С трансформации этой модели из искусственной в естественную. Потому что система образования по сути своей естественная, а наша модель управления ею - в худшем смысле слова искусственная. И душит всю школу и общество, а не только директора.

Евгений Медреш, директор учебного комплекса «Гимназия ОЧАГ», г. Харьков

1. Директор школи в нинішній системі управління освітою: «хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

Директори шкіл до сих пір вже колишньою владою розглядалися здебільшого як інструменти «смотрящих» за освітою: люди часто призначалися або лишалися на директорських посадах з вимогою передавати наверх «данину». Їхня роль була – вибивати цю «данину» внизу і віддавати тим, хто над ними нависав. Стимулювалось це тиском, погрозами і штучно створеними умовами, за яких директор завжди почувався винним, бо завжди чогось "не додавав", "не організував", "не добився", "не видав на-гора" тощо. Відповідно він тими ж методами (йому це настирливо радили і подавали приклад) діяв по відношенню до вчителів. Якщо директор і бував у ролі «хлопчика для биття», то не за якість навчально-виховного процесу, а за те, що робив недостатні вливання у «закрома» корупціонерів. Метаморфоза з багатьма директорами, які перетворились на монстрів із збору «данини», пояснюється хворобливими дисфункціями в корумпованій системі освіти.

Директори, які є вже "битими" - як мисливські собаки, яких заділо дробом. Для таких собак полювання означає біль, що може в будь-який момент наскочити. Це вже "ні богу свічка, ні чорту кочерга". Таких треба змінювати. І запитати анонімно - дітей, вчителів, батьків - хто з колективу міг би бути кращим за нинішнього директора? Опитування має бути незалежним. Тоді нова людина, ставши лідером, що передбачає значну енергетичну потужність, формувала б команду засобами особистісного впливу і школа набула б рис та якостей, змодельованих за принципом подібності до директора.

2. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

Успішна школа формується успішним директором. Його успіх не може бути індивідуальним, але від нього залежить якість команди. Формувати якісну команду – і мистецтво і технологія одночасно. Є загальні підходи, які можна застосовувати з будь-якими людьми, і це дасть свої плоди, а є магія особистого й ситуативного, і в цьому мистецька унікальність успішних лідерів. Свобода думки в педагогічному колективі - те, що робить педагогів новаторами та інноваторами. Однак, ця свобода має бути об'єднана спільним руслом. Про це русло слід лаконічно, просто й зрозуміло домовитись у спільному освітньому середовищі дорослих і дітей. Тоді свобода педагогічної думки і дії не буде свавіллям і хаосом, а буде відповідальним авторським вираженням генерального напрямку конкретної освітньої спільноти.

3. Як сформувати готовність директорів шкіл до зміни типу управлінської культури, пов’язаного з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазованого менеджменту» і лідерства.

Готовність працювати по-новому директорам слід формувати в процесі практичного занурення за мінімальної теоретичної, але солідної інноваційної підготовки (наприклад, шляхом дистанційного навчання) . Курси можуть здійснювати сучасні інститути післядипломної освіти, що пройшли якісне переформатування. Базою навчальної практики мають стати висококласні заклади із своїми змістовними, а не формальними ознаками успіху. Головний критерій: високі вимірювані результати (не тестові!) знань, творчості та соціальної обдарованості (вона розвивається педагогікою серця). Вимір повинен мати як кількісні обчислювані показники (покращення психоемоційного стану, підвищення пізнавальної активності, покращена здатність креативно вирішувати учбові завдання тощо), так і якісні описові, які можуть інтерпретувати експерти, зокрема із відеозаписів живого шкільного процесу . Базові заклади авангардної практики можуть бути закордонними та вітчизняними. Оплата за практикум-навчання директора має здійснюватись із місцевого бюджету.

Директор має звітувати перед педагогічним колективом та громадою, якими є результати його навчання. Цей звіт повинен містити відповідь на три питання:

1) Що сподобалось?

2) Що з побаченого та пізнаного хочу запровадити у своїй школі?

3) Що ми можемо робити краще, виходячи із своїх унікальних ресурсів?

На мій погляд, відеозаписи в школі потрібно вести постійно і скрізь. Тоді буде матеріал для дистанційного навчання найкращим зразкам з живого освітнього процесу - готова база майстер-класів від творчих лідерів; буде підвищено відповідальність усіх учасників освітнього простору за творення спільного поля покращення. Тоді виникне запит на професійний саморозвиток і звертання до кваліфікованого нового навчання і вчителів, і директорів та їхніх заступників.

Людмила Смольська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри управління освітою Ровенського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

1. Директор школи в нинішній системі управління освітою: «хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

Ключове слово - у нинішній системі. Так, у нинішній "хлопчик для биття". До тих пір, доки призначення директорів "зверху" залишатиметься, до тих пір директори будуть "хлопчиками для биття", адже вони: залежні, "вдячні", підконтрольні. Контроль над директорами сьогодні "зашкалює", відповідно, вбиваючи будь-яку ініціативу.

Необхідно змінювати усю систему, не окремих особистостей, а саме систему.

Щодо директорів, це перш за все здійснення двох системних змін:

1. Вибори директорів (за критеріями: фах, досвід, досягнення): педагогічною, батьківською громадою + державними освітніми органами.

2. Ліквідація всеохоплюючого контролю за діяльністю директора(функції органів освіти повинні стати такими, що допомагають здійснювати освітні послуги, а не заважати, як є сьогодні).

2. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

Свобода діяльності директора, допомога (саме допомога) з боку органів освіти, прозорість діяльності, можливість директора формувати власну команду та обирати "свій" секрет успіху, який вимірюється дуже просто: про школу говорять, її хвалять, в неї бажають вчитися, працювати також, школа стає об'єднуючим чинником місцевої громади. Якщо директором стає людина, яка на своєму місці та їй не обрізають крила перевірками, не відволікають численними папірцями, вказівками як і що робити щодня, які папочки приготувати, кому терміново відзвітувати та все інше, то буде час для свободи думки та втілення у життя усіх цікавих педагогічних ідей. Але це знову передбачає зміну системи: необхідна наявність різних можливостей, а не один держастандарт.

3. Як сформувати готовність директорів шкіл до зміни типу управлінської культури, пов’язаного з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазованого менеджменту» і лідерства.

Ніяк не сформувати. Потрібно шукати людей, які вже сьогодні готові працювати саме так. Такі люди є, мислячі, обізнані. Можливо, потрібна буде допомога лише у підготовці до управлінської діяльності. Але ж це "дрібниці". Головне, що вже є люди, готові працювати по-новому. Надайте можливість цим особистостям зайняти те місце, яке їм ніколи не зайняти в існуючий системі освіти: вони просто ніколи не підуть у неї працювати, їм важлива свобода педагогічної творчості, та їм і не запропонують, вони не вміють та не хочуть "прогибаться".

Тетяна Швець, заступник директора Київського ліцею бізнесу

1.Директор школи в нинішній системі управління освітою: «хлопчик для биття» чи лідер освіти нового тисячоліття?

Зараз директор в навчальному закладі є завідуючим з "вивозу сміття".

2. Як зробити свободу педагогічної думки і дії головним «секретом» успіху директора школи?

І. ХХІ ст. - століття командної роботи, тож важливо подбати про:

• створення експертних середовищ на різних рівнях : використання фахових знань, на основі яких формуються механізми ідей, рішень, висновків;

• законодавче забезпечення освітньої, кадрової, фінансової діяльності керівника з обов'язковою системою громадського контролю;

• удосконалення ефективної комунікації між різними ланками освітнього простору: сайти, блоги, он-лайн конференції, електронний щоденник, дистанційна освіта;

ІІ. Сприяння створенню законодавчої бази для зв'язку між вищою і середньою освітою з метою здійснення наступності в навчальному процесі.

ІІІ. Ініціювання вдосконалення рейтингової системи оцінки діяльності освітніх закладів на основі відмови від масових характеристик на користь унікальних особливостей закладу.

ІV. Сприяння створенню можливостей для ефективного використання міжнародного освітнього досвіду.

V. Пошук директором партнерів - інвесторів для забезпечення участі їх в освітніх програмах, проектах.

3. Як сформувати готовність директорів шкіл до зміни типу управлінської культури, пов’язаного з переходом від «зовнішнього» управління школами до «школобазованого менеджменту» і лідерства.

Директор повинен бути головним менеджером: самостійно брати на роботу і звільняти, нагороджувати і контролювати, бути головним в розподілі фінансових потоків. Вільно приймати рішення стосовно вибору програм, підручників та інших освітньо -творчих процесів згідно чинного законодавства.

Олександр Сухомовський, директор школи-ліцею 7 м. Вінниця

Рішення завжди за межами проблеми, тому нам слід виходити за межі звичного. Директори шкіл - це частина системи, а система зі скрипом, але функціонує. Звісно, система намагається себе зберегти, тому є такий шалений спротив змінам. Суспільство дуже потребує змін, але зміни його дуже лякають. Залишаються діти - це ті кому дійсно потрібні зміни, бо їм жити. Залишаються громадські активісти, такі як ми з вами.

Запитання: що насправді потрібно директорам? Потрібно зрозуміти що саме та хто саме змушує їх триматись за старе та, виходячи з цього, приймати якісь рішення. Вони дивляться у своє минуле, у свою біль та провину. Кожен у своє. Тому рішення не будуть універсальними, вони будуть індивідуальними для кожної людини, яка бере на себе відповідальність за кінцевий результат, відповідальність за стимулювання розвитку лідерських якостей і у інших освітян. Оптимальні рішення саме для нього, саме ті рішення які йому до душі, які йому по силах реалізувати. І, коли ця людина втілюватиме у життя свої наміри, її чутимуть і реагуватимуть, буде відповідний резонанс. Бо знайдені рішення базувались на погляді у коріння проблеми.

Поняття «лідерство» є досить широким. Помилково вважати, що лідер «веде за собою людей». Головна якість лідера – створення подій, які б вели шляхом від нинішнього стану справ до бажаного. Добре було б, якщо б лідер ще і усвідомлював відповідальність за ці події.

Для того, щоб зрозуміти який нам потрібен директор школи, слід акцентувати увагу на його основних завданнях. Вони походять від основного завдання сучасної школи: усунути розрив між нинішнім неефективним і бажаним ефективним станом нашого суспільства. Звісно, керівних навчального закладу має навчитись бачити цю різницю. Тільки тоді, коли в нього буде уявлення про ідеальний кінцевий результат роботи школи, викристалізуються мета і завдання, уявлення про «кордони можливого», віднайдуться педагогічні методи і засоби найбільш ефективні для їх реалізації…

Юлія Епельбаум, психолог, керівник "Лабораторії системних рішень».

Завжди згадую фразу, яка показує на кого перетворено у нас директора школи: «Ми як оті жолуді, які не знають, коли впадуть і яка свиня їх з'їсть... Поскаржитися чи просити захисту нема в кого: навколо лише «дуби». Цей вислів, що його полюбляють повторювати директори, характеризує їхнє соціальне самопо¬чуття та дає відповідь на запитання, ким є у нас директор школи — «хлопчиком для биття» чи останньою великою надією?.. Утім, чи зрозуміємо, що ми вже не «жолуді, залежить від нас самих. Тож, будемо активніше гуртуватись, боротись за свободу педагогічної думки і дії, якщо потрібно, то і відбиватись від нападок і все у нас вийде. Найгірше було б вибрати позицію «і спати на волі»! Кожен керівник і вчитель має пройти свій шлях до свободи. Якщо людина вмотивована, вона може багато чому навчитись. зокрема і освітньому менеджменту. Якщо ж до керма школи приходять випадкові люди, їм не потрібна свобода, бо свобода це і відповідальність за результативність власної роботи.

Валентина Єршова, директор Запорізького Січового колегіуму-інтернату.

На сьогоднішній день максимум 30% керівників шкіл можна назвати ефективними лідерами. 70% - це люди «старої формації». Більшість директорів перекладають свої обов’язки на заступників. Чому так? Хтось є виключно господарником. Хтось має похились вік, а комусь просто ліньки щось робити…

І серед нинішніх студентів педуніверситетів лише одиниці готові брати на себе відповідальність, ставати лідерами. Та і викладання в університеті не стимулює розвиток лідерських якостей, адже є ухил у бік теоретичних аспектів педагогічної роботи. Бракує можливості здобути хоч якийсь практичний досвід. Ті, хто його хоче набути, самостійно шукають якісь тренінги.

Юлія Хоружа, студентка

Є вкрай негативний імідж директора школи як авторитарної людини для якої є дише дві точки зору: його і неправильна. Стиль взаємин такого керівника вкрай примітивний: я кажу, а ви мовчіть і слухайте. Життєві цінності цих людей далекі від сучасності. Підхід до роботи консервативний: працюємо як і працювали.

Звісно, з огляду на це кар’єра директора не може бути «блакитною мрією» продвинутих випускників педуніверситетів. Тим паче, що ніяких програм підтримки молодих лідерів, як правило, не існує. Стати директором школи могло б бути «круто», якщо б принаймні це передбачало високу зарплату. На жаль, нинішня офіційна зарплата директора не дає надій на матеріальний успіх, а неофіційні джерела збагачення є неприйнятними, бо суперечать моральним принципам.

Багато відповідальності і мало грошей, непривабливий імідж і відсутність вільного часу… Що може бути гіршим за таку перспективу?!

Стимули ж пов’язані із можливістю самореалізації, втіленням у життя власних освітніх ініціатив важливі для одиниць із нинішніх випускників.

До того ж, досі існуюче «радянське» бачення лідерства аж ніяк не націлює на сучасний підхід до функцій директора школи. Від нього, як правило, вимагають стандартні речі, не дають свободи самому творити і можливості розвивати лідерів навколо себе…

Лідер – це той, хто дає можливість зростати кожній людині, дає шанс кожному успішно самореалізовуватись, показує особистий приклад цього. Ви багато бачили таких у наших школах?

Галина Андрійчук, студентка

Одним рядком.

• Найбільшою проблемою є те що керівництво освітою завжди ліпше від директора знає, що потрібно школі, як мають бути навчені вчителі, як оснащені класи, які предмети, скільки персоналу тощо. Слід вводити зміни поступово, навчати директорів із залученням закордонних спеціалістів, де практика школобазованого менеджменту є сталою і давно відпрацьована.

Олена Гарцула

• В идеале, я думаю директоров школ должны выбирать, как президента.

Людмила Капуловская

• У першому питанні дискусія задається рамками: директор - "хлопчик для побиття" чи "лідер...". Може, краще було б першим питанням визначити: "Ким є директор в нашій школі?" І, крім заданих двох іпостасей, почути різне: головний захисник учителів, "смотрящий","берущий", мозок школи, уособлення зневаги до вчителя тощо.

Олена Князева

• Директора повинні перш за все хвилювати питання якості освіти, а не питання роботи котельні, їдальні, стану дахів, водопостачання і водовідведення.

Наталия Гришина ( Шаповалова)

• Убрав Табачника, мы лишь повернули обратную сторону медали. Нужен иной подход. Наше внимание направленно на медаль. Может стоит прекратить существования турнира, на котором получают медали?

• Посада директора навчального закладу повинна бути виборною з визначеним терміном перебування на посаді (не більше 7 років - термін професійного вигорання). Тоді для членів колективу з'явиться перспективна МОТИВАЦІЙНА (якісна освітянська) можливість здобути управлінські компетентності та опанувати освітній менеджмент, створивши в колективі управлінську раду, та демократизувати процеси прийняття управлінських рішень. Альбіна

• Директор-професіонал, який постійно підвищує свій професійний рівень, має авторитет у своєму колективі та серед педагогічної спільноти в цілому, не може бути «хлопчиком для биття».

Олексій Фомін

• Директор школи має обиратися педагогічним колективом!

Світлана Королюк

• Зараз не час скиглити. Час сурмити. Певне "вікно можливостей" відкривається, спробуємо цим скористатись.

Людмила Смольська

P.S. Від учасників «круглого столу» надійшли і цікаві пропозиції щодо продовження обговорення теми про нову роль директора школи. Зокрема, про започаткування дискусії на тему "Ким є директор в нашій школі?" . Так, Олена Князева вважає, що варто зсунути домінанту дискусії з площини "успіх директора" та "директор-лідер " на процес реформування освіти і освітніх закладів. Вона пропонує свій блок питань, які можуть зацікавити нашу освітянську громаду:

1. Ким є на сьогодні директор школи? Ким має бути директор школи нової України?

2. Школа під директора, чи директор під школу? Директор призначається згори чи обирається колективом? Чи може бути директор найнятий батьківською громадою для реалізації їх освітянських ідей?

3. Школі і суспільству потрібен директор-менеджер чи директор-лідер?

І, справді, цікаво було б почути думки вчителів, а, може, узагальнивши їх, визначити відсоток директорів кожної категорії: «захисник учителів», «смотрящий», «берущий», «мозок школи», «уособлення зневаги до вчителя» тощо.

Тож, розмова продовжується…

 

Віктор Громовий, модератор «круглого столу» ,

голова Координаційної Ради Асоціації лідерів освіти України,


За матеріалами: education-ua.org



Джерело: http://direktor.at.ua/
Категорія: Керівництво школою | Додав: 1122334455 (08.10.2014)
Переглядів: 471 | Теги: освіта, трансформація освіти, директор, Україна, школа | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Друзі сайту

Сайт відділу освіти Сквирської РДА
Сайт Сквирського РМК
Сайт Сквирського РК профспілки
Сайт Сквирської ЗОШ №1
Учнівський сайт Сквирської ЗОШ №1
Сайт галузі "Технології"
Сайт учителя української мови
Сайт Світ історії

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Счетчик PR-CY.Rank Счетчик PR-CY.Rank Счетчик PR-CY.Rank
Погода
Наші гості
Освіта України

 

Географічні сайти


Copyright MyCorp © 2016 | Безкоштовний хостинг uCoz