Міжнародні організації. Ю Н Е С К О - 29 Січня 2014 - Персональный сайт вчителя географії
Сайт вчителя географії

Головна | Реєстрація | Вхід
Середа, 07.12.2016, 15:24
Вітаю Вас Гість | RSS
Годинник
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Цікава географія [397]
Картографічні матеріали [53]
Предметні олімпіади [16]
Календарне планування [16]
Навчальні програми. методика викладання [18]
Електронні уроки [16]
Відео матеріали, відео уроки [292]
Учнівські конкурси, МАН [15]
Конспекти уроків, матеріали до уроків [213]
Уроки презентації, учнівські презентації [76]
Нормативні документи [4]
Фотоматеріали [20]
Завдання, задачі, тести, практичні роботи [96]
ЗНО, ДПА [41]
Краєзнавство [13]
Корисна інформація [31]
Електронні книги [38]
Інтернет магазин електронних видань
Календар
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Кнопка сайту
Архів записів
Новини osvita.ua
Головна » 2014 » Січень » 29 » Міжнародні організації. Ю Н Е С К О
11:33
Міжнародні організації. Ю Н Е С К О

Міжнародні організації. Ю Н Е С К О 

 
 
 
 
 
 
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація системи ООН. ЮНЕСКО ставить перед собою завдання «сприяти зміцненню миру й безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки й культури в інтересах забезпечення загальної поваги до справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених у Статуті ООН для всіх народів без розрізнення раси, статі, мови чи релігії». Цей політичний імператив – «сприяння миру і взаєморозумінню між народами» – став визначальним для подальшої концептуальної ролі ЮНЕСКО. Організація працює над створенням умов для діалогу між цивілізаціями, культурами і народами, який будується на повазі до загальних цінностей. ЮНЕСКО виходить з того, що саме шляхом діалогу між країнами і цивілізаціями світ може прийти до глобального розуміння необхідності зміцнювати мир, викорінювати злидні та забезпечити сталий розвиток усіх регіонів світу. Механізмами забезпечення такого діалогу і мають слугувати освіта і наука, культура та культурне співробітництво, комунікація та інформація.

Нині ЮНЕСКО нараховує 195 членів та 8 асоційованих членів. 

Історія 

ЮНЕСКО утворена 16 листопада 1945 року у Франції, після завершення Другої Світової війни, в умовах, коли духовне відродження повоєнного світу було як ніколи актуальним. Новостворена організація стала правонаступником Міжнародного комітету Ліги Націй з питань інтелектуальної співпраці (Женева, 1922-1946) та її виконавчої установи - Міжнародного інституту інтелектуальної співпраці (Париж, 1925-1946).
Статут ЮНЕСКО підписаний на Лондонській конференції у листопаді 1945 року представниками 37 держав. Документ набув чинності 4 листопада 1946 року після того, як його ратифікували 20 держав. Перша сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, в якій взяли участь представники 30 країн, пройшла в Парижі у листопаді-грудні 1946 року.

Управління

Генеральна конференція держав-членів ЮНЕСКО – вищий керівний орган, який збирається, як правило, на свої сесії два рази на рік. Дотримуючись принципу, за яким кожна країна-член має лише один голос, Генеральна конференція затверджує Програму та бюджет Організації. Вона також обирає членів Виконавчої ради та Генерального директора. Робочими мовами Генеральної конференції є англійська, арабська, китайська, французька, російська та іспанська мови. 

Виконавча рада – керівний адміністративний орган ЮНЕСКО, який нараховує 58 представників держав-членів. Рада збирається на свої сесії два рази на рік, готує роботу Генеральної конференції і контролює виконання її рішень.

Секретаріат є виконавчою владою Організації. На чолі з Генеральним директором ЮНЕСКО, який обирається на чотирирічний термін, Секретаріат здійснює виконання Програми, прийнятої державами-членами. Нині співробітники Секретаріату працюють у понад 70-ти підрозділах ЮНЕСКО по всьому світу. 
Статут ЮНЕСКО визначає пост Генерального директора ЮНЕСКО як керуючого Організації, який наділений широкими правами і повнотою влади. Цю посаду з 15 листопада 2009 р. обіймає Ірина БОКОВА(Болгарія). 12 листопада 2013 р. вона переобрана на другий строк. 

Штаб-квартира ЮНЕСКО знаходиться у Парижі (Франція).

Діяльність

Практична діяльність ЮНЕСКО будується на засадах середньострокового плану, розрахованого на 6-річний період. У свою чергу, на підставі такого плану складаються три дворічні програми. Конкретна робота Організації, що проводиться в рамках затверджених програм i здійснюється за такими головними напрямами:

-Велика програма I — Освіта. 
-Велика програма II — Природничі науки. 
-Велика програма III — Соціальні та гуманітарні науки 
-Велика програма IV — Культура. 
-Велика програма V — Комунікація та інформація. 

Організацією реалізується цілий ряд довгострокових широкомасштабних міжнародних програм і проектів у таких галузях, як океанографія, екологія, гідрологія, відновлювані джерела енергії, геологічна кореляція, науково-технічна інформація, інформатика, комунікація, біоетика, управління соціальними перетвореннями, повернення культурних цінностей, збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, професійно-технічна освіта, освіта для ХХІ століття тощо.

Для координації міжнародної співпраці з реалізації цих програм створені та функціонують відповідні міжурядові комітети та ради, до складу яких входить встановлена кількість представників тих країн-членів, які обираються Генеральною конференцією на певний період. В країнах-членах діють національні органи із зазначених програм.

Освіта 

У галузі освіти основні зусилля ЮНЕСКО спрямовані на:
-сприяння розширенню доступу до базової освіти та ліквідації неписьменності; 
-розвиток екологічної та превентивної, безперервної, професійно-технічної та вищої освіти; 
-сприяння проведенню аналізу та оцінки національних освітніх систем, розробці політики та здійсненню реформ у галузі освіти з -метою покращання її якості та адаптації до потреб суспільства; 
-підготовку освітянських кадрів; 
-сприяння визнанню еквівалентності навчальних курсів, свідоцтв і дипломів у сфері освіти. 

Наука

У галузі науки, окрім згаданих вище довгострокових міжнародних наукових програм, ЮНЕСКО сприяє міжнародній співпраці з розвитку фундаментальних та інженерних наук, вузівської науки та її адаптації до потреб суспільства, розвитку та застосуванню в різних галузях нових інформаційних і телекомунікаційних технологій. У галузі гуманітарних наук реалізуються проекти, що стосуються людських аспектів глобальних соціальних змін і розвитку, зміцнення демократичних процесів, забезпечення прав людини, усунення різного роду дискримінації, участі молоді у розвитку суспільства, питань багатоетнічного співіснування, запобігання національним та етнічним конфліктам, створення клімату соціальної гармонії.

Культура

Діяльність ЮНЕСКО в галузі культури охоплює такі сфери: 
-збереження та відродження матеріальної і нематеріальної культурної спадщини; 
-розвиток мистецтв; 
-сприяння розвитку сучасних культур; 
-сприяння поверненню втрачених культурних цінностей країнам їхнього походження; 
-поширення книг і читання шляхом сприяння розвитку книговидавничої справи; 
-розвиток індустрії культури та розробка політики в галузі культури; 
-захист авторських і суміжних прав; 
-аналіз взаємозв'язку між культурою та розвитком, врахування культурного фактора у розвитку суспільства; 
-розвиток культурного плюралізму та міжкультурного діалогу. 

Комунікації

У галузі комунікації та інформації ЮНЕСКО покликана сприяти вільному поширенню інформації, розвитку плюралізму та незалежності засобів інформації, зміцненню та модернізації інформаційних інфраструктур і служб документації (бібліотек, архівів) у країнах-членах, застосуванню нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, підготовці кадрів у цій галузі. 

Україна в ЮНЕСКО 

Україна стала членом ЮНЕСКО 12 травня 1954 р. "Стаж" нашої держави в Організації є досить вагомим – він складає близько 60 років.

Постійне представництво України при ЮНЕСКО функціонує в Парижі з грудня 1962 р. Головним його завданням є представлення та просування інтересів нашої держави у цій авторитетній міжнародній організації. 

Координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО покладено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО. Цей міжвідомчий орган при МЗС України створено відповідно до Указу Президента України від 26 березня 1996 року. 

Членство України в ЮНЕСКО стратегічно орієнтоване на сприяння розширенню міжнародного співробітництва вітчизняних наукових, освітніх і культурних інституцій шляхом забезпечення їх участі у програмній діяльності Організації. Одним із важливих аспектів, який визначає активність України та її роль в діяльності ЮНЕСКО, є її участь у керівних та програмних органах ЮНЕСКО. За період членства в ЮНЕСКО Україна чотири рази обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради: 1981–1985 рр., 1995–1999 рр., 2001–2005 рр., а також сучасний період 2013-2017 рр. 

Нині Україна є учасницею таких міжнародних конвенцій ЮНЕСКО:

Всесвітня конвенція про авторське право (1952); 
Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протокол до неї (1954); 
Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958); 
Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958); 
Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960); 
Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961); 
Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності(1970); 
Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979); 
Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини(1972); 
Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971); 
Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971); 
Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997); 
Конвенція про захист підводної культурної спадщини (2001); 
Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003); 
Міжнародна конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005); 
Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005). 

У рамках ЮНЕСКО Україна виступає ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів, зокрема щодо використання засобів інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами, що дало поштовх до розробки i прийняття відповідної Декларації (1978). Україна була також серед iніціаторiв розробки Декларації про раси i расові забобони. 

У 1997 р., під час 29-ї сесії Генконференцiї ЮНЕСКО, Україна iнiцiювала звернення до ООН з метою проголошення Міжнародного року захисту та збереження культурної спадщини. На 56-й сесії Генеральної асамблеї ООН ця iнiцiатива знайшла своє відображення - 2002 рік було проголошено ООН Міжнародним роком світової культурної спадщини. 

Однією із останніх українських ініціатив стало проведення 2-5 листопада 2010 р. у м.Київ Міжнародного семінару «Роль релігійних громад в управлінні об’єктами всесвітньої спадщини», який проходив під патронатом Президента України В.Януковича та Генерального директора ЮНЕСКО І.Бокової. Цей захід став одним із пілотних проектів та ключовим елементом, реалізованих спільно Україною та Центром всесвітньої спадщини (ЦВС) ЮНЕСКО у рамках Міжнародного року зближення культур – 2010. 

За результатами семінару, Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на своїх 35-й (м.Париж, 19-29 червня 2011 р.) та 36-й (м.Санкт-Петербург, 24 червня – 6 липня 2012 р.) сесіях прийняв резолюції у розвиток ініціативи, які передбачають подальше здійснення тематичного дослідження стосовно збереження спадщини з релігійною та сакральною компонентою, а також розробку загальних директив стосовно управління та збереження такого виду спадщини з урахуванням національної специфіки держав-членів. 

За майже 40 років існування Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини питання збереження релігійної спадщини було вперше винесено на обговорення Комітету всесвітньої спадщини. Ініційована Україною проблематика, яка є актуальною для усіх регіонів світу, фактично поставила перед ЮНЕСКО питання про необхідність зміни підходів до механізмів збереження всесвітньої спадщини релігійного значення. У перспективі ця проблематика може бути виділена в окремий тематичний напрям діяльності у рамках Конвенції. 

Серед останніх ініціатив, прийнятих 36-ю сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО (жовтень 2011 р.) слід відзначити співавторство України у виробленні 5-ти резолюцій Генконференції, зокрема щодо: 
1.Проголошення Міжнародної декади зближення культур (2013-2022); 
2.Забезпечення ефективної імплементації Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005); 
3.Проголошення 30 квітня Міжнародним днем джазу; 
4.Розвитку Інженерної ініціативи; 
5.Відзначення 40-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», середньострокового оцінювання Мадридського плану дій та затвердження Дрезденської декларації. 

Україна і ЮНЕСКО підтримують регулярний політичний діалог на найвищому рівні. За роки членства країни в ЮНЕСКО відбулося шість робочих та офіційних візитів генеральних директорів Організації в Україну. Амаду Махтар М’Боу відвідав нашу країну у травні 1982 р.; два візити Федеріко Майора відбулися у квітні 1991 р. та у листопаді 1997 р.; два візити Коїтіро Мацуури - вересень 2000 р. та квітень 2006 р. 

За підсумками останнього візиту Генерального директора ЮНЕСКО К.Мацуури в Україну у квітні 2006 р. було підписано Спільне комюніке про співробітництво між Україною та ЮНЕСКО. К.Мацуура взяв також участь в урочистостях, присвячених відзначенню 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи, зокрема у відкритті міжнародної конференції «Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє», а також відкрив міжнародну конференцію «Право на освіту в країнах перехідного періоду», організовану, за підтримки ЮНЕСКО, кафедрою ЮНЕСКО в НАУКМА «Права людини, мир, демократія, толерантність та взаєморозуміння між народами». 

20-21 квітня 2011 р. на запрошення Президента України В.Ф.Януковича в Україні перебувала з робочим візитом Генеральний директор ЮНЕСКО І.Бокова, яка взяла участь у Міжнародній конференції «25 років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього». І.Бокова висловила намір залучити ЮНЕСКО до реалізації Програми ООН щодо Чорнобиля до 2016 р. 
 
Джерелоhttp://svit.ukrinform.ua/organizations.php?page=unesko.htm
Категорія: Цікава географія | Переглядів: 581 | Додав: 1122334455 | Теги: Міжнародні організації. Ю Н Е С К О | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Друзі сайту

Сайт відділу освіти Сквирської РДА
Сайт Сквирського РМК
Сайт Сквирського РК профспілки
Сайт Сквирської ЗОШ №1
Учнівський сайт Сквирської ЗОШ №1
Сайт галузі "Технології"
Сайт учителя української мови
Сайт Світ історії

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Счетчик PR-CY.Rank Счетчик PR-CY.Rank Счетчик PR-CY.Rank
Погода
Наші гості
Освіта України

 

Географічні сайти


Copyright MyCorp © 2016 | Безкоштовний хостинг uCoz